Блоги

Немецкая поэзия в переводах на украинский язык Александра Седня

Немецкая поэзия в переводах на украинский язык Александра Седня

Людвіг Арнім

Весняне
На тому мосту недавно
Лежав ще глубокий сніг.
Коли ж він потім розтанув,
Струмок дзеркальний побіг.

Я заздрю йому: він ллється
Якраз до милої в сад.
Та звідти вона не озветься
Й не вийде мене зустрічать.

На кронах дерев, неначе
У зелені чистій води,
Здається, що я її бачу —
Дійти ж не можу туди.

Весна мене скрізь вітає:
З блакиті повітря, з долин,
Й кохана мені посилає,
Здається, з води уклін.

А ось на місток не сходить
У коло красунь чарівних.
Очей вони з мене не зводять,
А я, я не бачу їх.

Йоганн Вольфганг Гете

Знахідка
Я пішов до лісу
У весняний час,
Хто ж бо відпочити
Там не мріє з нас?

І побачив в тіні
Квіточку одну,
На красуню-зірку
Схожу чарівну.

Я хотів зірвати,
А вона одне:
— То невже ж зів’яти
Вирвеш ти мене?

І тоді знахідку
Я з корінням взяв,
І заніс до саду,
Де мій дім стояв.

Посадів я квітку
В тихому кутку.
Й прижилась красуня
Назавжди в садку.

Фрідріх ШІЛЛЕР
Дівчина з чужини
В оселю бідну край долини
З приходом кожної весни,
Як тільки жайворон прилине,
З’являлась юнка з чужини.

Вона не мешкала в цім краї,
Ніхто не знав її житла.
Й стежинка та ураз зникала,
Як шла дівчина із села.

Вона несла плоди і квіти,
В незнаних зібрані краях,
Щедрішим сонцем обігріті
В казкових радісних садах.

Дарунки ті вона ділила
З відомих їй лише садів.
І красень ставний, й дід безсилий
Вертались радо у свій дім.

Гостей завжди було багато.
Коли ж і пара раз прийшла,
Найкращі квіти молодятам
Красуня юна подала.

Генріх Гейне
* * *
Не вірую більше я в небо,
Ні в Новий, ні в Ветхий Завіт.
Лиш очі твої — потреба,
І в них мій небесний світ.

Не вірю я в Бога, в смерті,
Ні в Новий, ні в Ветхий Завіт,
Моє божество в твоїм серці,
На інших богів — дефіцит.

Не вірю я в біса з книжки,
І пекло мене не страшить.
Краще твій погляд ніжний
Нехай мене спопелить!

* * *
Я знаю, що серцям нашим
В одне слід з’єднатися двом.
Їх схильність взаємно відома
І відданість в дружбі цілком.

Ах, тільки не в’яне роза,
Що квітне на грудях твоїх.
Її ж миловидних подружок
Вже смуток осінній настиг.

Бертольд Брехт

Тополя в Берліні
Стоїть на Карплатці тополя,
Де купи чорніли руїн,
І всіх, хто приходить довкола,
Приваблює зелень її.
У зиму оту в сорок шостім,
В тріскучий, нестерпний мороз
Сусідок її срібнокосих
Спиляти на дрова прийшлось.
Але ця тополя вціліла
З розкішним зеленим вбранням, —
Як символ надії і сили,
Хай вічно шумітимо нам.

Йоганнес Роберт Бехер

В материнім саду
Я мусив довго мовчати
І тихим, тихесеньким буть...
Я змушений був мандрувати,
Верстаючи в сутінках путь.

І ось я нарешті вдома —
Будинок я ледве впізнав.
В садочку неньки знайомім
Я зразу ж каштан відшукав.

Під ним її буду чекати,
Під ним і стоятиму тут,
Аж доки з’явиться мати,
Щоб в очі її заглянуть.

Еріх Вайнерт
Три колискові
Серпень 1941

Париж
Спи, синку мій! В батька доля гірка,
Німці його розстріляли.
Позбувсь ти притулку і хліба шматка,
Але в тебе друзів немало.

Чужинці в країні нишпорять злі,
І скрізь сліди голоду й смерті,
Та скоро з французьської землі
Велика пожежа займеться.

Спи, мій коханий! В подуві вітрів
Я чую свободи кроки,
І з першим сном твоїм прапори
Замають наші високо.

Берлін
Спи, синку мій! В твого батька тепер
Важка, ганебна година,
Він має для наших панів-ненажер
Вбивати в чужих країнах.

Ах, не лякайся, синочку мій,
Батька твого забрали.
Можливо навіть в землі чужій
Кінець він знайшов безславний.

Ах, загляни ще щастя хоч раз
У наші темні мансарди.
Ах, повернися, батьку, до нас
Із знаком свободи в кокарді.

Москва
Спи, синку, мій! Твій батько стоїть
Пильно на варті сну твого.
В останній священній битві в цю мить
Він прапор несе перемоги.

Не будуть більше чужинці в краю
Вбивати і грабувати,
Бо батько здійняв гвинтівку свою
Проти цих орд проклятих.

Героєм повернеться батько в наш дім
І з ним його друзі по зброї,
І матері світу в краї своїм
Гідно зустрінуть героїв.

Бертольд Брехт

Пісня німецької матері
Мій сину, тобі в дорогу
Брунату сорочку дала.
Аби я сьогоднішнє знала —
Хай смерть мене б краще взяла!
Я бачила підняту руку,
Якою ти Гітлеру клявсь.
Аби я знала, що краще
Рука б ця тобі віднялась!
Зустріла тебе я в колоні,
Яка відправлялась на схід.
Не знала, що то останній
Твоїх легковірців похід.
Коли я чула розмови
Про юних героїв-солдат,
Аби я тільки знала,
Що виросте з тебе кат.
Хвалився ти, що в Німеччині
Вітер щасливих змін.
А він приніс нам попіл
Та купи кривавих руїн.
Коричневу ту сорочку
Краще б вже з’їла цвіль,
Аби я тільки знала,
Що то — вбрання мерців.
  • Теги:
636 0

Авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий.